Директор

 КЗ " Біляївський ліцей"

Гринь Наталія Віталіївна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                    Заступник директора  з нвр

 

              Левдер Наталя                Віталіївна

 

 

 

 

 Завідувач Шульської філії 

Водолаженко 

Андрій Сергійович

 

 

 

Заступник завідувача

Шульської філії 

Винник 

Олена Вікторівна

 

 

Завідувач   Миронівської філії 

Стриженко 

Ольга Миколаївна

 

Заступник завідувача Миронівської філії 

Чубукін Юрій Олексійович

 

 

 

 

 

 

СТОРІНКАМИ ІСТОРІЇ...............

Історія всієї держави – це, насамперед, історія кожного села, селища, міста…школи. 

А починалося все так… До 1956 року в с. Суданка працювала Петрівська семирічна школа, де здобували освіту юнаки та дівчата з навколишніх сіл, за віком, вони були значно старшими, бо за плечима – війна. В серпні 1956 року було прийнято рішення (районний центр тоді знаходився в с. Махновщина) про перенесення школи в с. Біляївка. Селище забудовувалося швидкими темпами: нові подвір’я, машинно-тракторна станція, хлібоприймальний пункт, підстанція ЕПО забезпеченню електроенергією навколишніх населених пунктів, залізнична станція.

Де ж повинна була почати працювати школа? Керівництво Біляївської МТС прийняло рішення виділити під школу частину адміністративного  корпусу.

 Першим директором школи була призначена Ніна Олексіївна Базій. Директор разом з молодими вчителями взялись за обладнання класних кімнат: завезли парти (дерев’яні, великі, з відкидними кришками), пофарбували  і вибілили стіни, привезли таблиці, глобуси і 1 вересня 1956 року учні вперше переступили поріг Біляївської восьмирічної школи.

Через рік для школи було виділено два окремих приміщення, в яких  до цього знаходилась майстерня по пошиттю одягу, а в іншій контора машинно-тракторної станції. В меншій будівлі розмістилась початкова школа,  тобто  учні 1-4класів, кабінет директора школи, бібліотека, дві майстерні, кабінет завгоспа школи та кімната для зберігання  музичних інструментів.        Наповнюваність  класів була різноманітною від 16 до 27 учнів.

В більшій школі навчались  учні 5-8 класів, знаходилась учительська кімната для зберігання шкільних приладів та  в коридорі зберігався спортивний інвентар (тут же проводились уроки фізкультури, коли цього вимагали погодні умови). Дітей було багато: 5-8 класи було по дві паралелі з наповнюваністю 24-30 учнів. Директором школи на той час був Латиш Гаврило Мокійович. Надзвичайно талановитий, добрий, чуйний і водночас вимогливий і суворий. Сам він проживав в Первомайську на вул.Радянській, але школа і діти в с.Біляївка стала для нього рідною домівкою.       Педагогічний колектив був дружним і любив свою справу. Музику і співи викладав (у минулому військовий)  Кирко Іван Олексійович, який сам обожнював українську пісню, мелодію і цю любов передавав дітям. В хорі, учасниками якого були учні 5-8 класів, було 150 дітей. Хор був учасником багатьох  концертів в сусідніх селах, в районному центрі в с.Сахновщина.

Загалом в школі працював колектив ентузіастів.  Фізкультуру викладав Нікітенко Дмитро Микитович, який був організатором і натхненником  грандіозних спортивних  свят з „пірамідами”. Після загибелі вчителя, його справу продовжив Цибульській Борис Юхимович. Що цікаво, що кожен клас, починаючи з першого, мав спортивну форму індивідуального кольору (наприклад, 1 – зеленого; 2 – червоного, 3 – чорного і т.д.).

Кожен вихідний в школі проходило спортивне свято, учасниками якого  обов’язково були всі школярі:від першого по восьмий.

Німецьку мову в школі  викладав учасник Великої Вітчизняної війни, військовий перекладач Сліпуча Володимир Данилович. Учні школи були не тільки учасниками олімпіад, а й переможцями.

Біля школи розташовувався географічний майданчик, на якому учні разом з учителями спостерігали за змінами погоди, температурний режим  і щоденно передавали інформацію в район для того, щоб колгоспи та радгоспи, використовували при щоденних роботах або в підготовці. Для учнів старших класів це було досить цікаве заняття, а молодші  школярі з нетерпінням та заздрістю чекали, коли ж і вони матимуть змогу, нарешті, займатись важливими дорослими справами.

Час ішов, кількість дітей у школі зростала: вже навчання проводилось у дві зміни. В Біляївську школу ходили діти з різних сіл: Суданка, Білявка,  Радомислівка, Веселе, Павлівка.

Латиш Гаврило Мокійович пішов на заслужений відпочинок, а на зміну  призначили іншого; молодого, повного ентузіазму та наполегливості – Квітку Володимира Марковича.

Новий директор викладав історію, а його дружина Віра Карпівна – українську мову та літературу.

Ще на відкриття школи призначення в Біляївку отримала  молода вчителька російської мови та літератури Шугай Ганна Василівна. Попрацювавши недовго вчителем, вона була переведена заступником директора з навчально-виховної роботи. Це педагог з великої літери: до сьогоднішнього дня вона так і працює в одній школі; її уроки – це завжди незвичайна подорож в країну літературних героїв, їх вчинків, подвигів, мрій та роздумів.

В 1980 році Ганні Василівні було присвоєно почесне звання „Відмінник народної освіти”, а в 1980 році одній із перших в районі - звання „Старший  учитель”.

Крім Ганни Василівни, російську мову та літературу викладала Черняк Зінаїда Яківна. Разом з чоловіком, вона приїхала в селище Біляївка зовсім юною жінкою і так, не міняючи школи, працювала до самої пенсії. Та й потім не змогла залишитись вдома  і продовжувала працювати. Лише два роки тому Зінаїда Яківна вирішила піти на заслужений відпочинок. І тепер вдома її часто відвідують її учні.

На кінець 1969 року стало зрозумілим, що в селищі Біляївка  повинна бути набагато більша школа. Була підготовлена вся необхідна документація і влітку 1970 року почалось будівництво. Всі роботи велись швидкими темпами, безперебійно доставлялись необхідні матеріали. Осінь та зима 1970-1971 року видались надзвичайно суровими: холодні, затяжні дощі змінили сильні морози, вітри, сильні снігопади. Люди ні на годину не зупиняли роботи, не дивлячись ні на які погодні умови. На весняних канікулах, в березні 1971 року, учні школи брали активну участь у підготовці школи до початку роботи: прибирали будівельне сміття, відчищали вікна та підлогу від фарби, збирали шкільні меблі, навішували класні дошки і т.п.

1 квітня 1971 року нова будівля школи прийняла своїх учнів, місця вистачало для всіх. Великі світлі класи, красиво обладнані кабінети з наочністю – все це давало можливість кожному учневі школи здобувати знання, готуючись  самостійного дорослого життя.

Правда, готовими були не всі кабінети та класи; шкільна їдальня , актовий зал, спортивний зал ще були в стадії будівництва. Щодня, після  закінчення уроків, учні приходили  на допомогу будівельникам і бралися за виконання різноманітних робіт.

Швидко пролетіла четверта учбова чверть і Біляївська середня школа вперше проводжала своїх випускників у життя – 26 учнів покидали рідне „гніздо”, де пройшли дитинство та юність… Класним керівником у перших випускників школи була вчителька української мови  та літератури Мамай Зоя Миколаївна. Надзвичайно енергійна, емоційна вчителька ; викладаючи учням літературу, вона постійно проходила всі дороги знову і знову разом з героями літературних творів, вчила сприймати чужу радість як свою, чужий біль – як свій. Учні віддячували  тим же – захоплювались творчістю  українських письменників, сперечались на уроках, доводили свою точку зору, планували та мріяли про особисте життя.

За період літніх канікул 1971 року було повністю закінчено будівництво незакінченої частини школи і 1 вересня діти мали змогу і одержували в шкільній їдальні – гарячі обіди; проводити цікаві заходи в актовому залі; займатися фізкультурою та в спортивних секціях, а після таких занять – прийняти душ.

Будь-який педагогічний колектив, будь-яка школа починається з вчителів та учнів початкових класів. Стане для дітей школа другим, та навіть, ні, першим домом на кілька років, яке місце займе здобуття освіти у житті кожного – все це залежить від вчителів, які першими приймуть до своїх рук дітей, що вперше переступили поріг школи. Це саме вони, вчителі початкових класів, ветерани педагогічної праці : Бакай Фрося Пилипівна, Ситник  Олексій Іванович, Чуйко Іван Петрович, Скрипник Віра Іванівна, Літвінова  Віра Дорофіївна , приймаючи в перший клас дітей, намагались виховати в кожному, насамперед, особистість, майбутнього громадянина, патріота своєї Батьківщини. Діти віддячували  тим же: не підводили своїх перших наставників, та навіть, коли доля закидала далеко від рідної домівки – підтримували зв’язок.

Час плине швидко і життя вносить свої корективи: хтось йде на заслужений відпочинок, хтось, на привеликий жаль, пішов з цього життя, але справу передано іншому поколінню і сьогодні вже молодші радо зустрічають дітей у велику і дружню шкільну сім’ю. Особливо відзначається своєю фантастичністю  справ, любов’ю до дітей, закоханістю у свою професію вчитель вищої кваліфікаційної категорії Ринза Людмила Опанасівна.

Кожен її урок глибоко продуманий до найменших дрібниць;для неї важливим є не тільки навчити дітей читати, писати, рахувати, а й міркувати, виважувати власні вчинки, думки; фізичне ж здоров’я кожного хлопчика і дівчинки – це основа майбутньої здорової нації України, тому поряд з навчанням та вихованням, Людмила Опанасівна, багато працює саме в цьому напрямку. Поруч з таким вчителем працюють теж досвідчені вчителі, які вже не один десяток років віддали навчанню та вихованню дітей в початкових класах – Ринза Світлана Григорівна, Токар Ольга Іванівна, Михайлова Валентина Василівна.

Повертаючись до тих  років, коли тільки розпочалось функціонування Біляївської школи, як середньої, згадується зміна директорів. Квітка Володимир Маркович у 1972 році був переведений на подальшу роботу до міста Первомайський, а йому на зміну був призначений Назаренко Іван Іванович, який пропрацював два роки і його змінив на цій посаді  Манн Леонід Пилипович. В педагогічний колектив школи влились нові, свіжі сили – прийшли молоді вчителі. Мудрак Валентин Іванович  та Надія Дмитрівна викладали фізику та математику; Токар Олександр Олександрович та Ольга Іванівна викладачі математики та початкових класів; Неміч Марія Андріївна переїхавши із Західної України на постійне місце проживання в село Веселе, прибула до школи викладати хімію та біологію. На сьогоднішній день стаж роботи Марії Андріївни складає 52 роки. Вона ще працює; сама  енергійна, вимоглива до себе й навчає своїх вихованців бути такими ж.

Кожна людина, це звичайно, насамперед, особистість. І тому будь-кого можна порівнювати з зірочками на небі: одна спалахнула і тут же згасла, а інша – залишає за собою довгий яскравий слід, який надовго зостається і на небі, і в серцях людей.

З такими яскравими зірками можна порівнювати директора, який віддав БІляївській школі  5 років, Манн Леонід Пилипович. Школу він прагнув і робив такою, щоб кожному, хто в ній працював та навчався було зручно та затишно. Завдяки його наполегливості, біля школи був збудований інтернат, в якому мали змогу проживати учні з сусідніх сіл Роздолля, Отрадово, Максимівка.

В школі було два автомобілі, трактор, які передані були колгоспом „Комунар” та БіляЇвським РТП для потреб навчального закладу. Відповідно до того, що була техніка, в школі викладалась автомобільна справа – теорію викладав Шугай Володимир Тарасович, а інструктори Мокляк Анатолій Іванович (він же випускник цієї школи),  Болобан Анатолій Єгорович (до сьогоднішнього дня працює в школі й викладає тракторну справу),

Ткаченко Ілля Якович навчали дітей практичного водіння та технічного обслуговування транспортних засобів.

При школі була створена мікроферма, на якій утримувались кролі та бички. Доглядали за тваринами самі учні, а заготовляти корми допомагали вчителі. Цікаво було годувати їх з рук, чистити, бо давно відомо, що будь-яка тварина на тепло і ласку відповідає тим же. Кошти, які одержували від продажу тварин, використовувались на організацію екскурсій учнів до міст Москва, Одеса, Київ.

Кожне літо, після закінчення занять, у школі створювався табір праці та відпочинку. Організацією цієї роботи займався заступник директора з навчально-виховної роботи Мудрак Валентин Іванович. Учні працювали на полях колгоспу „Комунар”: прополювали сільськогосподарські культури, допомагали у вирощуванні городніх культур, займались ремонтними роботами.

Швидко та весело  плинув час літніх канікул і знову розпочинався новий навчальний рік. Учні з радістю йшли до школи, бо тут на них чекали щирі, чесні, відверті педагоги. Окрему сторінку в історії школи займає Мудрак Валентин Іванович та його дружина Мудрак Надія Дмитрівна. Найкращий кабінет фізики, зроблений і оформлений власними руками; учні, що до безтями закохані в свого вчителя і ладні завжди говорити і діяти наслідуючи його. „Вилітаючи зі школи, кожен намагався пам’ятати і виконувати ті заповіді, яких навчав Валентин Іванович.

Під час традиційних зустрічей випускників доводилось звітувати перед своїм улюбленим учителем за те життя, за ті вчинки, які домінують у бутті. Жодному не хотілось опускати додолу очей, а навпаки – говорити, відверто й чесно дивлячись в очі своєму  учителю. Хоч так склалось, що Валентин Іванович рано пішов із життя, та на його могилі постійно пломеніють квіти і приходять сюди в будь-яку пору року вдячні випускники і на могилі звітують про свої вчинки та діяння.

А Надія Дмитрівна Мудрак працює в школі до сьогоднішнього дня вчителем математики. Її люблять і поважають учні та їх батьки. Вона має „вищу кваліфікаційну категорію” і передає всі свої знання та уміння дітям. Поруч з нею працює не менш досвідчений учитель математики, який має теж „вищу кваліфікаційну категорію” – Бірюк Зінаїда Федорівна. Тут же, в школі, працює й її син – Бірюк Сергій Іванович, який займається з дітьми в позаурочний час і очолює роботу туристичного гуртка. Не один цікавий похід здійснили учні разом з Сергієм Івановичем по Кримському півострові, стежками Харківської області.

Захворівши, Леоніду Пилиповичу необхідно було (за рекомендаціями лікарів) змінити місце проживання - необхідні були дещо інші кліматичні умови. В 1981 році Манн Леонід Пилипович разом з сім’єю від’їздить до міста Надим і там його  теж призначають директором школи.

А директором Біляївської школи призначається Токар Олександр Олександрович, через деякий час його змінює Кушлик Наталія Іванівна, а ще пізніше -  Магась Микола Миколайович.

Потім керівництво школою здійснювала випускниця цієї ж школи Кирко Людмила Григорівна.

Історія свого народу, держави, де проходить дитинство, де робиш перші кроки – це завжди відкриття  чогось нового, відповіді на запитання, які інколи не завжди повністю висвітлюються. А допомагають в цьому завжди вчителі історії Лисицька Феня Гордіївна, Білецький Василь Михайлович, Тетаренко Світлана Миколаївна – випускниця школи.

У 1986 році школа дещо змінює свою назву і с звучить як загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.

Школа славиться своїми спортивними традиціями. Ще з початку заснування  школи спортивні свята були традиційні, а сьогодні більша частина школярів члени різноманітних спортивних секцій: з футболу, баскетболу, волейболу.

     Фізичну культуру й спорт до 2005 року викладав Шугай Віктор Іванович. Шкільні команди з різних видів спорту завжди займали в різноманітних змаганнях призові місця.

Рідна мова й література завжди займала почесне місце серед інших наук і предметів, бо це мова якою говорили рідні ненька й тато, мова Шевченка, Лесі Українки, якою вимовлені перші слова. Вчителі української мови та літератури постійно працювали і працюють над вихованням в учнів любові й шани до українського слова, за що діти вдячні їм протягом всього свого життя. В історії школи назавжди збережуться імена Мамай Зої Миколаївни, Тесленко Марії Семенівни, Кутіної Антоніни Андріївни.

Педагогічний колектив як і будь-який колектив постійно оновлюється молодими, енергійними кадрами: Старшиніна Марина Сергіївна, Столяренко Діана Сергіївна, Колошук Тетяна Михайлівна, Апончук Людмила Петрівна, Толстікова Аліна Володимирівна, Гринь Наталя Віталіївна, Кубах Наталя Віталіївна, Чернега Сергій Володимирович, Шевченко Віктор Олексійович, Хрипченко Олена Миколаївна, Тетаренко Світлана Миколаївна

Сьогодні в школі працюють вчителями – випускники школи: Ринза Світлана Григорівна – вчитель початкових класів; Кубах Наталія Віталіївна – вчитель географії, випускниця-медалістка; Тетаренко Світлана Миколаївна –  вчитель історії, Архипова Катерина Іванівна – вчитель біології; Чернега Сергій Володимирович – вчитель фізичної культури та здоровя; Хрипченко Олена Миколаївна – практичний психолог; Шевченко Віктор Олексійович – вчитель трудового навчання.

        Молоді вчителі, які прийшли працювати з дітьми, дійсно займаються улюбленою справою.  Це цікаві заходи, подорожі до міст  Києва, Полтави, Святогорська, Одеса, Харкова та ін.

     Жодна школа не могла б існувати без людей, які забезпечують життєво важливі функції діяльності  закладу. Це, звичайно, і робота шкільної їдальні, і опалення навчальних приміщень, і утримання всіх будівель в належному санітарному стані. Всі ці роботи виконуються людьми з добрим щирим серцем і невтомними руками. Багатьох, хто працював ще в перші роки існування школи, вже немає серед живих, інші трудяться й сьогодні, але імені всіх залишаються назавжди в стінах школи: Кирко Меланія Іванівна, Кирко Юлія Григорівна, Ряботкач Галина Микитівна, Романченко Микола Григорович, Романченко Анастасія Гаврилівна, Антоненко Тетяна Василівна, Забава Поліна Іванівна, Бондаренко Любов Іванівна, Чуйко Лідія Іванівна, Непочатова Віра Федосіївна, Скляренко Раїса Федорівна. Кравченко Наталія Олексіївна, Пляка Світлана Федорівна,Задорожна Галина Олексіївна, Слюсаренко Надія Василівна, Шевченко Олексій Іванович, Савенко Наталія Вікторівна,Зуєва Наталія Миколаївна.